Не судіть і не судимі будете…
Так написано у Святому Євангелії від святого Матвія у главі 7, вірші 1. Саме ці слова із Слова Божого, я узяв за основу написання цього матеріалу. Під час похорону 5 листопада 2009 року, моєї рідної матері, великої тружениці, ластівки, «Ветерана праці», яка 38 років пропрацювала у рай лікарні Драган Ніни Мойсеївни, у селі Яланці, коли її у церкві відспівували, то люди похилого віку впали у спокусу язика, людського осуду. «Це її так Бог покарав, бо вигнала із хати Петра…»- говорили вони. Коли помирає людина, то вона у першу чергу потребує молитовної підтримки і аж ніяк не осуду. Під час відспівування у церкві, священик просить у Господа Бога, аби він новопреставленій душі простив її гріхи.
Аби внести ясність у суть справи, то поясню хто такий Петро. Він був на квартирі у моєї нині на жаль, покійної тітки Олени Мойсеївни Рибак. 10 вересня 2003 року, під час сварки на дорозі він ударив її правою рукою у лівий висок. Від цього вона дуже несамовито закричала і упала. Свідками цього вбивства було чимало людей. Однак вони повтікали по домівках і через тин заглядали і гадали чим це все закінчиться. Ніхто із них не став викликати швидку допомогу, врешті – решт міліцію. Я упевнений, аби моїй тітці Олені надали своєчасну медичну допомогу, то вона залишилась жити. А так вона майже дві години пролежала на дорозі помираючи. Подібна ситуація трапилась декілька років назад. На відрізку шляху Яланець – Флорине, трапилась жахлива аварія. Тоді у маршрутці миттьево загинуло 5 людей, які їхали у Бершадь на базар. Особливо мене шокувала поведінка тих людей, які залишились живими; вони стали перевертати поневічені, мертві тіла людей, аби знайти свої мішки, і вийшовши на дорогу почали зупиняти зустрічний транспорт, аби все ж таки потрапити на базар. Ой не знаю, яке їм тоді в голові, і на совісті було «базарування». Одна жіночка, яка чудом залишилася живою під час аварії, на попутній машині повернулась у село в одному сандалі, бо другий загубила. То коли вона розповіла про аварію, то усі хто був на автобусній зупинці повтікали. Ніхто не поїхав на місце аварії, аби надати потерпілим допомогу…
Та повернімось до моєї тітки Олени. Після її смерті, моя мати оформила її спадщину не порушуючи закон. Ані прокуратура, ані міліція, які перевіряли законність цього оформлення порушень не виявили. Бо на момент смерті Рибак Олени Мойсеївни, Петро не був у неї ні приписаний тим паче не розписаний із нею. Однак уже після цього зловживаючи своїм службовим становищем, голова Яланецької сільської ради Богомаз О, став на шлях багаторазової підробки документів. Це вже друга історія.
Користуючись нагодою хочу звернутись до тих людей похилого віку, які мабуть ходять до церкви, і кожної неділі слухають проповіді місцевого священика протоїерея отця Михайла Феєра, у яких мова йде про любов до ближнього. навести слова із Святого Письма; «Шукайте ж найперше Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться» (Євангеліє від святого Матвія глава 6 вірш 33). У тому ж таки посланні Матвія глава 6 вірш 14 сказано; «Бо як людям ви простите гріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець». Амінь!
Олександр ДРАГАН,
редактор газети «Слово Боже – УПЦ»
село Флорине, Бершадський район,
Вінницька область.